Український

Футбольні чемпіонати проводяться у Європі кожних чотири роки, починаючи з 1960-го. Ну і що в цьому особливого, хтось може подумати. Втім рішення про те, кому бути господарем чемпіонату стали означати дещо більше, ніж просто місце розташування організаторів турніру.
Все частіше футбольні матчі – міжнародні чи внутрішні – потрапляють до політичних заяв. І раптом у коловороті світових новин можуть вибухнути проблеми чи дискусії, яких ніхто не передбачував…
Приклад: Україна. Коли 2007 року УЄФА ухвалила дещо несподіване рішення про те, що господарями Євро-2012 будуть Польща та Україна, остання сприймалася західним світом дещо іншою країною, ніж сьогодні. Здавалося, що вона перетворювалася на молоду демократію, випроставшись з обіймів сусідньої Росії. А щодо таких постатей, як Юлія Тимошенко, то вони, на перший погляд, асоціювалися з кращим майбутнім України (щоправда, в самій Україні пані Тимошенко завжди сприймалася неоднозначно, та це інше питання).
2012 року, перед самісіньким стартом турніру, ситуація раптово змінилася: західні політики вирішили скасувати свої поїздки на матчі чемпіонату і зробили це в демонстративний спосіб. Україну вже не сприймають як країну надій, а радше як таку, що ось-ось поверне в старе радянське минуле, вдаючись до відверто диктаторських методів.
А під час підготовки до Євро-2012 спалахнула інша та більш гучна дискусія: чи спроможні такі країни, як Польща й Україна конкурувати із Заходом за економічними й організаційними стандартами. Принаймні, було чимало серйозних пересторог щодо України. Багато-хто неодноразово задавався питанням, чи не варто передати Німеччині право бути другою країною-господарем Євро-2012. Вочевидь, різниця між двома колишніми європейськими блоками і донині залишається суттєвішою, ніж гадалося.
Недостатня та не надто глибока дискусія щодо України – ще один недолік. Що західному європейцеві відомо про країни колишнього радянського блоку? Про країни, котрі, як на погляд німців, на десятиліття зникли за «залізною завісою», опинившись, так би мовити, за межами сприйняття, але попри це залишалися сусідами? Футбол все більше і більше привертає увагу до менш відомих куточків світу, відколи УЄФА та ФІФА почали обирати для чемпіонатів не лише найвизначніші футбольні країни.
Євро-2012 має особливу рису: вперше така масштабна футбольна подія відбувається в країнах колишнього Східного блоку. В історії футболу вже були приклади, коли господарями турніру виступали дві країни – 4 роки тому це були Австрія з Швейцарією. Та в порівнянні з Базелем та Інзбруком, Львів і Вроцлав видаються майже екзотичними.
12-ом молодим журналістам з Німеччини, Польщі та України випала нагода впродовж одного тижня споглядати Євро-2012 за його лаштунками. Впродовж тижня вони перебувають у Гданську, одному з міст-господарів чемпіонату. Але цей веб-сайт (а незабаром і друковане видання) зовсім не про футбольні репортажі чи результати матчів. Він про те, а що ж за репортажами? Який вплив має Євро-2012 на Польщу та Україну? Чи це дійсно шанс для їхнього політичного, економічного і, можливо, навіть спортивного зростання? Чи, може, в сухому підсумку виявиться, що єдиним переможцем чемпіонату стане УЄФА?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>